Так повелося, що кадровик задля успішної роботи має бути трішки юристом, трішки бухгалтером, лінгвістом, психологом — список можна продовжувати безкінечно. Найважливіше, як і при створенні ідеальних парфумів, — це, вміло використовувати набуті знання для побудови професійного іміджу, образу успішної організації та гармонійних взаємин між роботодавцем і працівником, особливо, з тим, якого звільняємо.
Розтлумачимо терміни
При звільненні ми звично оперуємо термінологією трудового права: припинення трудового договору, розірвання трудового договору, припинення трудових відносин, звільнення з роботи тощо. Але чи тотожні поняття і що за ними криється? З’ясуймо.
Термін «припинення трудового договору» є узагальненим, найбільш широким за обсягом і охоплює всі підстави припинення трудових відносин, передбачені КЗпП, спеціальним законодавством і таку підставу як, наприклад, смерть працівника.
Розірвання трудового договору — це лише частина випадків припинення трудового договору, коли ініціатором є одна зі сторін трудового договору (працівник або власник чи уповноважений ним орган (далі — роботодавець), або треті особи (суд, профспiлки тощо).
Звільнення — термін, якому відповідає процедура технічного оформлення припинення трудових відносин. Цей термін застосовують до всіх випадків припинення трудового договору.
УВАГА
припинення трудового договору завжди означає припинення трудових відносин, яке відбувається шляхом звільнення.
Наука трудового права виокремлює кілька підходів до класифікації підстав припинення трудового договору. Однак ми використаємо найпростішу, засновану на структурі КЗпП. Це допоможе чітко зрозуміти особливості припинення трудового договору в тих чи тих випадках.
Звільнення з ініціативи працівника
Таке звільнення відбувається за двома підставами:
- розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП);
- розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника (ст. 39 КЗпП).
Сіль припинення трудових відносин за вказаними підставами в тому, що на заваді звільненню не стануть ані тимчасова непрацездатність працівника, ані виклик до військового комісаріату, навіть призов на військову службу чи перебування працівника у відпустці (як щорічній, так і інших видів, зокрема у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
УВАГА
заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням може бути зумовлена неможливістю продовжувати роботу
Підстави можуть бути різними: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин. За таких умов роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
На окрему увагу заслуговує право працівника у визначений ним строк звільнитися за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Звільнення з ініціативи роботодавця
Коло підстав для звільнення з ініціативи роботодавця значно ширше і поділяється на основні та додаткові. Основними підставами розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності є:
- зміни в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
- виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само відмова у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);
- систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ст. 40 КЗпП);
- прогул (зокрема відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП);
- нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (п. 5 ст. 40 КЗпП);
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
- поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП);
- вчинення за місцем роботи розкрадання (у т. ч. дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40 КЗпП);
- призов або мобілізація власника — фізичної особи під час особливого періоду (п. 10 ст. 40 КЗпП);
- встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування (п. 11 ст. 40 КЗпП).
Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця застосовують тільки щодо окремих категорій працівників і тільки за певних умов:
- одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (п. 1 ст. 41 КЗпП);
- винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати (п. 1-1 ст. 41 КЗпП);
- винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП);
- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП);
- перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні до близької особи (п. 4 ст. 41 КЗпП);
- припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ст. 41 КЗпП);
- повторне порушення посадовою особою вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ч. 2 ст. 41 КЗпП);
- звільнення зі суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством (ст. 7 КЗпП).
На відміну від звільнення з ініціативи працівника, звільнення з ініціативи роботодавця не допустиме в період тимчасової непрацездатності працівника (окрім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період його перебування у відпустці. Єдиний випадок, коли це правило не застосовують, — це повна ліквідація підприємства, установи, організації.
КЗпП встановлює додаткові «обмеження» для випадків звільнення з ініціативи роботодавця, визначаючи:
- перелік підстав для звільнення, що застосовуються тільки за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (п. 1, 2, 6 ст. 40, п. 4 ст. 41 КЗпП);
- підстави звільнення, які потребують одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 43 КЗпП);
- категорії працівників, щодо яких діє обмеження на звільнення.
Якщо ініціатором розірвання трудового договору є роботодавець, у день звільнення він має не тільки видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, а й видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи (ст. 47 КЗпП).
Припинення трудового договору з інших підстав
До останньої групи увійшли найрізноманітніші підстави:
- такі, що потребують взаємної домовленості сторін;
- пов’язані із відмовою працівника продовжувати роботу;
- коли ініціатором звільнення фактично виступають треті особи тощо.
Іншими підставами припинення трудового договору є:
- угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП);
- закінчення строку трудового договору, окрім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення (п. 2 ст. 36 КЗпП);
- призов або вступ працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, окрім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 КЗпП);
- переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП);
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
- набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (окрім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП);
- укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення (п. 7-1 ст. 36 КЗпП);
- підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади» (п. 7-2 ст. 36 КЗпП);
- підстави, передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП);
- розірвання трудового договору з керівником на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (п. 4 ст. 36 КЗпП);
- розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб (ст. 199 КЗпП);
- смерть працівника;
- смерть роботодавця-ФОП;
- підстави, передбачені іншими законами (п. 9 ст. 36 КЗпП).
УВАГА
Підставою для звільнення з роботи є постанова суду про направлення особи, хворої на наркоманію, на примусове лікування
Стаття 21 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР. Звільнення провадиться на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП.
«Звільнення з роботи: простий навігатор у складному питанні». Ю. Видиборець
Публікація Системи «Expertus: Головбух»
Докладніше: https://1gl-vip.expertus.ua/#/document/16/22658/bssPhr2/?of=copy-1df9498f0e
